диванчик

ДИВА́НЧИК, а, ч. Зменш. до дива́н.

Деякі сиділи собі на диванчику, радились (Тесл., Вибр., 1936, 97).

Значення в інших словниках

1. диванчик — дива́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. диванчик — див. орлець  Словник церковно-обрядової термінології
3. диванчик — -а, ч. Зменш. до диван.  Великий тлумачний словник сучасної мови