дивоглядний
ДИВОГЛЯ́ДНИЙ, а, е, діал. Прикм. до дивогля́д.
Сплетене [коріння].. тягнулося дивоглядними перснями в глибінь лісу (Коб., І, 1956, 450);
Дивоглядне марево жарко струмує над степом (Донч., Дочка, 1950, 139).
Словник української мови (СУМ-11)