дисципліна
ДИСЦИПЛІ́НА¹, и, ж. Твердо встановлений порядок, дотримання якого є обов’язковим для всіх членів даного колективу.
Дисципліна — мати перемоги (Укр.. присл.., 1955, 401);
Член партії повинен.. додержувати партійної і державної дисципліни, однаково обов’язкової для всіх членів партії (Статут КПРС, 1961, 6);
// Витриманість, звичка до суворого порядку.
Я більш ні про що не можу думати, се навіть не дає мені нічого свого писати.. Нема ще дисципліни думки! (Л. Укр., V, 1956, 142);
Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (Мик., II, 1957, 526).
ДИСЦИПЛІ́НА², и, ж. Галузь наукового знання, навчальний предмет.
Обидва учні вивчали як загальноосвітні, так і спеціальні дисципліни: кораблебудування, складання морських карт та користування ними (Видатні вітч. географи.., 1954, 20);
В інституті Денис учився наполегливо, а в спеціальних дисциплінах був невтомний (Сенч., На Бат. горі, 1960, 103).
Словник української мови (СУМ-11)