дитинчатко

ДИТИНЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до дитинча́.

Моє дитинчатко хороше! Зростай, веселися, живи! (Бажан, Роки, 1957, 264);

*У порівн. Ще дівчиною голубила кошенятко, як дитинчатко (Мирний, II, 1954, 258).

Значення в інших словниках

1. дитинчатко — дитинча́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дитинчатко — -а, с. Зменш.-пестл. до дитинча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дитинчатко — див. дитина  Словник синонімів Вусика