1. Словник української мови в 11 томах

дитинчатко

ДИТИНЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до дитинча́.

Моє дитинчатко хороше! Зростай, веселися, живи! (Бажан, Роки, 1957, 264);

*У порівн. Ще дівчиною голубила кошенятко, як дитинчатко (Мирний, II, 1954, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дитинчатко — дитинча́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дитинчатко — -а, с. Зменш.-пестл. до дитинча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дитинчатко — див. дитина Словник синонімів Вусика