дифтонг

ДИФТО́НГ, а, ч. Сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад.

Північні говори української мови мають особливого типу звуки — так звані дифтонги. Це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (Нариси з діалектології.., 1955, 21).

Значення в інших словниках

1. дифтонг — дифто́нг іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дифтонг — -а, ч. Сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дифтонг — Двозгук, двоголосівка. (див. противн. монофтонг)  Словник чужослів Павло Штепа
4. дифтонг — дифто́нг (грец. δίφθογγος, від δίς – двічі і φθόγγος – звук) сполучення двох голосних звуків, що вимовляються як один склад.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. дифтонг — Дифто́нг, -га; -то́нги, -гів (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)