диякониха
ДИЯКОНИ́ХА, и, ж., церк., розм. Жінка диякона.
Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі (Л. Укр., II, 1951, 227).
Словник української мови (СУМ-11)ДИЯКОНИ́ХА, и, ж., церк., розм. Жінка диякона.
Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі (Л. Укр., II, 1951, 227).
Словник української мови (СУМ-11)