довічно

ДОВІ́ЧНО. Присл. до дові́чний 2, 3.

[Марина:] Довічно за тебе бога молитиму, відкаснись від мене, бо загину!.. (Кроп., II, 1958, 206);

Ти довічно люби батьківщину, Як любив наш великий Тарас (Турч., Земле моя.., 1961, 6).

Значення в інших словниках

1. довічно — дові́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. довічно — Присл. до довічний 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. довічно — див. довіку  Словник синонімів Вусика
4. довічно — Дові́чно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. довічно — Довічно нар. = доочне.  Словник української мови Грінченка