докажчик

ДОКА́ЖЧИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто доказує чию-небудь винність.

Хоч його і під суд віддадуть, та як докажчиків.. нема, так він і надіється, що йому усе так і минеться (Кв.-Осн., II, 1956, 395).

Значення в інших словниках

1. докажчик — дока́жчик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. докажчик — -а, ч., діал. Викривач, обвинувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. докажчик — Доводець  Словник чужослів Павло Штепа
4. докажчик — див. виказувач  Словник синонімів Вусика