докажчик

дока́жчик

-а, ч., діал.

Викривач, обвинувач.

Значення в інших словниках

1. докажчик — дока́жчик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. докажчик — Доводець  Словник чужослів Павло Штепа
3. докажчик — див. виказувач  Словник синонімів Вусика
4. докажчик — ДОКА́ЖЧИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто доказує чию-небудь винність. Хоч його і під суд віддадуть, та як докажчиків.. нема, так він і надіється, що йому усе так і минеться (Кв.-Осн., II, 1956, 395).  Словник української мови в 11 томах