докорінний
ДОКОРІ́ННИЙ, а, е. Який стосується основ, коренів чого-небудь.
— Я мрію про більше — про докорінну перебудову села (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 121);
За останні сторіччя опішнянські розписи зазнали великих докорінних змін, обумовлених історією, технологічними новинами та зростанням художніх смаків споживача (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 68).
Словник української мови (СУМ-11)