достовірний

ДОСТОВІ́РНИЙ, а, е. Який не викликає сумніву, цілком вірний, точний.

Теми, матеріал для сюжетів своїх п’єс письменник [І. К. Карпенко-Карий] черпав з сучасної йому дійсності та з достовірних історичних джерел (Іст. укр. літ.. І, 1954, 449);

— Ти ось послухай, я тобі розкажу один достовірний факт (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 58).

Значення в інших словниках

1. достовірний — достові́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. достовірний — зап., у. ВІРОГІДНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. достовірний — -а, -е. Який не викликає сумніву, цілком вірний, точний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. достовірний — Вірогідний, певний  Словник чужослів Павло Штепа
5. достовірний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст.  Словник синонімів української мови