достотно

ДОСТО́ТНО, рідко. Присл. до досто́тний.

— Мені достотно відомо, що гетьман Наливайко у Волощині, за кордоном (Ле, Наливайко, 1957, 225).

Значення в інших словниках

1. достотно — досто́тно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. достотно — рідко. Присл. до достотний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достотно — див. мабуть  Словник синонімів Вусика
4. достотно — НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А.  Словник синонімів української мови
5. достотно — Досто́тно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. достотно — Достотно нар. Точно, точь въ точь. Черк. у.  Словник української мови Грінченка