достотно

НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ) (у повній відповідності до дійсності, до справжнього стану речей), ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ рідше), ТО́ЧНО, ДОСТОВІ́РНО, ДОСТО́ТУ, ДОСТЕМЕ́ННО, НЕСТЕМЕ́ННО розм., ДОСТО́ТНО рідко. Про це дехто догадувався, дехто і напевне знав (А. Головко); Тепер усе піде по-іншому. Вже тепер можемо сказати цілком певно: плакали межі на куркульських ланах! (О. Довженко); — Уже як стражник казав оте Омелькові, то то вже певно (Панас Мирний); — Твоя квартира і барахло, — похмуро відрубав Князьковський, — реквізиції не підлягають, це точно (Ю. Смолич); — А мудрий цар Соломон до Суламіфі пішки ходив, не їздив.. Це, Семене, тепер уже достовірно відомо (І. Ле); Я, коли хочеш, розкажу достоту, Я чоловік бувалий, знаю все (Леся Українка); Де саме розміщено заряди, Кравець знав достеменно (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. достотно — досто́тно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. достотно — рідко. Присл. до достотний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достотно — див. мабуть  Словник синонімів Вусика
4. достотно — Досто́тно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. достотно — ДОСТО́ТНО, рідко. Присл. до досто́тний. — Мені достотно відомо, що гетьман Наливайко у Волощині, за кордоном (Ле, Наливайко, 1957, 225).  Словник української мови в 11 томах
6. достотно — Достотно нар. Точно, точь въ точь. Черк. у.  Словник української мови Грінченка