драглий

ДРА́ГЛИЙ, а, е, діал.

1. Драглистий (у 2 знач.).

Ловили [дівчата] в затоці драглих медуз і виганяли з шкарубин полохливих крабів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

2. перен. Драглистий (у 3 знач.).

Гидливо стиснув він губи, щоб не відчути дотику до її драглої, густо напудреної шкіри (Тулуб, Людолови, II, 1957, 244).

Значення в інших словниках

1. драглий — дра́глий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. драглий — Як драглі, драглистий; (- щоки) обвислий, пор. БРЕЗКЛИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. драглий — -а, -е, діал. 1》 Драглистий (у 2 знач.). 2》 перен. Драглистий (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. драглий — див. слабий; старий  Словник синонімів Вусика
5. драглий — ДРАГЛИ́СТИЙ (схожий на драглі), ДРАГЛЮВА́ТИЙ, ХОЛОДЦЮВА́ТИЙ розм., ДРА́ГЛИЙ розм. Віск був драглистий, і свічки не горіли (Н. Рибак); Думки його рухалися важко й повільно, як драглюваті безформні медузи (З.  Словник синонімів української мови
6. драглий — Драглий, -а, -е 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. ум. драгленький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. І. 85).  Словник української мови Грінченка