дідусів

ДІДУСІ́В, се́ва, се́ве, розм. Належний дідусеві.

— Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки (Головко, II, 1957, 489).

Значення в інших словниках

1. дідусів — дідусі́в прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дідусів — -сева, -севе, розм. Належний дідусеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідусів — Діду́сі́в, -ду́се́ва, -се́ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дідусів — Дідусів, -сева, -ве Дѣдушкинъ.  Словник української мови Грінченка