дінь
ДІНЬ, виг. розм. Уживається на позначення звуку дзвінка.
Їду, їду в чистім полі; Дзвоник дінь та дзвоник дінь… (Тич., III, 1947, 9);
Їде, їде, їде брат На баскім коні.. А вуздечка — дінь та дінь, Аж співає далечінь (Бичко, Вогнище, 1959, 111).
Словник української мови (СУМ-11)