желатин

ЖЕЛАТИ́Н, у, ч. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії і т. ін.

Желатин видобувають з колагену кісток, шкіри і сухожилля великої рогатої худоби (Знання.., 3, 1965, 16);

Вина, що містять малу кількість дубильних речовин, не освітлюються желатином без додавання таніну (Сад. і ягідн., 1957, 296).

Значення в інших словниках

1. желатин — желати́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. желатин — -у, ч. Білкова речовина тваринного походження, що в розчиненому вигляді переходить у драглистий стан; використовується в техніці, кулінарії тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. желатин — желати́н (франц. gelatine, від лат. gelatus – замерзлий, застиглий) суміш білкових речовин тваринного походження. Застосовують у харчовій промисловості, медицині тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. желатин — Продукт (основний складник — глютелін), який одержують шляхом виварювання у воді костей, хрящів, риб'ячої луски, що містять колаген; використовується у виробництві фотоматеріалів, харчовій, прядильній, фармацевтичній промисловості.  Універсальний словник-енциклопедія