журчання

ЖУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. журча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Протікала, немов проціджувалася, вода, тихим журчанням доповнюючи заворожливий шепіт очеретів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 41).

Значення в інших словниках

1. журчання — журча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. журчання — -я, с. Дія за знач. журчати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови