забродчик
ЗАБРО́ДЧИК, а, ч., заст., розм. Рибалка, який ловить рибу неводом, волоком і т. ін.
Починалась тепла, тиха осінь. Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (Н.-Лев., II, 1956, 239).
Словник української мови (СУМ-11)