заволочувати
ЗАВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. Волочінням розпушувати що-небудь, закривати землею посіяне насіння, обробляти весняні сходи посівів і т. ін.
Морський пісок на стежках збився грудками, його не заволочували граблями (Кучер, Чорноморці, 1956, 242);
Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60);
Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206);
Заволочивши пшеницю, Галя із подругами.. висівали під культиватор перегній, послід, попіл (Горд., Цвіти.., 1951, 18).
Словник української мови (СУМ-11)