задичавілий

ЗАДИЧА́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задича́віти;

// У знач. прикм.

Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).

Значення в інших словниках

1. задичавілий — задича́вілий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. задичавілий — див. дикий  Словник синонімів Вусика
3. задичавілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до задичавіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови