задичавлений

ЗАДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Запустілий, занедбаний; дикий.

Цвинтар, його густі, задичавлені хащі — улюблене місце студентів (Гончар, Людина.., 1960, 17);

Цікаво йому знати: хто він, той телепень із задичавленими кучерями (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).

Значення в інших словниках

1. задичавлений — задича́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. задичавлений — див. дикий  Словник синонімів Вусика
3. задичавлений — -а, -е. Запустілий, занедбаний; дикий.  Великий тлумачний словник сучасної мови