Великий тлумачний словник сучасної мови

задичавлений

задича́влений

-а, -е.

Запустілий, занедбаний; дикий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. задичавлений — задича́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. задичавлений — див. дикий  Словник синонімів Вусика
  3. задичавлений — ЗАДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Запустілий, занедбаний; дикий. Цвинтар, його густі, задичавлені хащі — улюблене місце студентів (Гончар, Людина.., 1960, 17); Цікаво йому знати: хто він, той телепень із задичавленими кучерями (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).  Словник української мови в 11 томах