задичавілий

задича́вілий

-а, -е, рідко.

Дієприкм. акт. мин. ч. до задичавіти.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. задичавілий — задича́вілий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. задичавілий — див. дикий  Словник синонімів Вусика
3. задичавілий — ЗАДИЧА́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задича́віти; // У знач. прикм. Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).  Словник української мови в 11 томах