закоротко

ЗАКО́РОТКО, розм. Присл. до закоро́ткий,

— Тату, — докинув [Михайло], у поминаючи, — уважайте, аби Сава не прив’язував на ніч волів закоротко (Коб., II, 1956, 102).

Значення в інших словниках

1. закоротко — зако́ротко прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. закоротко — розм. Присл. до закороткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови