залютувати

ЗАЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками.

Коли Максим зачинив за собою двері кабінету, Куцевич залютував. Зарозумілий хлопчисько. Стривай! Ти ще дістанеш своє! (Рибак, Час.., 1960, 658).

2. Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи).

Раптом гроза струсонула лісові дуби, захитала їх, як лови. Залютував вітер (Мокр., Острів.., 1961, 60);

Потім розмоклу землю скував мороз. Залютували снігові метелиці, страшні хуртовини (Цюпа, Назустріч.., 1958, 215).

Значення в інших словниках

1. залютувати — залютува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. залютувати — -ую, -уєш, док. 1》 Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. 2》 Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи). 3》 Запаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. залютувати — ЗАЛЮТУВА́ТИ² див. залюто́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. залютувати — Залютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Запаять. 2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. ІІ. 163.  Словник української мови Грінченка