залізничник

ЗАЛІЗНИ́ЧНИК, а, ч. Людина, що працює на залізниці, на залізничному транспорті.

Залізничник пішов до вокзалу (Сміл., Сашко, 1954, 87);

Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки снували по коліях та біля класних вагонів (Головко, II, 1957, 439).

Значення в інших словниках

1. залізничник — залізни́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. залізничник — [зал'ізничниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. залізничник — -а, ч. Людина, яка працює на залізниці, на залізничному транспорті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. залізничник — Залізни́чник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)