запорати

ЗАПО́РАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Справитися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь.

Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав (Сл. Гр.);

— А ти вечеряв, сину? — Вечеряв, мамо. І корову запорав, і дров нарубав (Кучер, Трудна любов, 1960, 534).

2. Обробити або засіяти землю.

— Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес (Барв., Опов.., 1902, 306);

Наприкінці жовтня я одержав твій останній лист, там писалось, що ти вже запорала ділянку і на зліт збираєшся до міста (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 115).

Значення в інших словниках

1. запорати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Впоратися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь. 2》 Обробити або засіяти землю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. запорати — запо́рати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. запорати — Рю, запореш, док. Зіпсувати. Запороти справу.  Словник сучасного українського сленгу
4. запорати — Запорати, -раю, -єш гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. Н. Вол.  Словник української мови Грінченка