запоратися
ЗАПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати поратися.
Коли за Тоською ляпнули двері, Кесар жваво запорався у квартирі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 33).
2. з інфін. Почати що-небудь робити.
Сплакнувши тут же у Янчихи, Мокрина побігла до хати і запоралась обід готувати (Козл., Ю. Крук, 1950, 152).
3. Пораючись, цілком поринути в роботу; заклопотатися.
Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м’ясо вхопила (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)