запільник

ЗАПІ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що підпі́льник.

Юні патріоти виконують доручення партизанів, здійснюють їх зв’язок з міськими запільниками, діють як підпільні агітатори у власному селі (Смолич, VI, 1959, 219).

Значення в інших словниках

1. запільник — запі́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови