зарібник

ЗАРІ́БНИК, а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.).

Він був бідний зарібник, а вона також не мала хати (Коб., І, 1956, 485).

Значення в інших словниках

1. зарібник — -а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зарібник — зарі́бник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
3. зарібник — Зарібник, -ка м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ. Желех.  Словник української мови Грінченка