1. Словник української мови в 11 томах

зарібник

ЗАРІ́БНИК, а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.).

Він був бідний зарібник, а вона також не мала хати (Коб., І, 1956, 485).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зарібник — -а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зарібник — зарі́бник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. зарібник — Зарібник, -ка м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ. Желех. Словник української мови Грінченка