зарібник
Зарібник, -ка
м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зарібник — -а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зарібник — зарі́бник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- зарібник — ЗАРІ́БНИК, а, ч., діал. Заробітчанин (у 1 знач.). Він був бідний зарібник, а вона також не мала хати (Коб., І, 1956, 485). Словник української мови в 11 томах