звірений
ЗВІ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити¹.
ЗВІ́РЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити².
Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ., 6.III 1939, 2);
А засіяли їх [пари] ще затепла з ранньої осені добірним насінням, не раз перечищеним, селекційно звіреним на районнім контрольнім пункті (Крот., Сини.., 1948, 48);
// У знач. прикм.
Ми послідовно, за виробленим і звіреним планом йдемо до своєї заповітної мети — до комунізму (Чаб., Шляхами.., 1961, 126);
// зві́рено, безос. присудк. сл.
Прошу вибачити, що аж тепер посилаю Вам оригінал оповідання Вашого «Серед степів». Копію знято так, як Ви бажали, і звірено з рукописом Вашим (Коцюб., III, 1956, 213).
Словник української мови (СУМ-11)