звірений

зві́рений

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити I.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити II.

|| у знач. прикм.

|| звірено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. звірений — зві́рений 1 дієприкметник довірений зві́рений 2 дієприкметник зіставлений  Орфографічний словник української мови
2. звірений — Зіставлений, узгіднений  Словник чужослів Павло Штепа
3. звірений — ЗВІ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити¹. ЗВІ́РЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити². Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ.  Словник української мови в 11 томах