звірений — Орфографічний словник української мови

звірений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити I. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до звірити II. || у знач. прикм. || звірено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
звірений — Зіставлений, узгіднений Словник чужослів Павло Штепа
звірений — ЗВІ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити¹. ЗВІ́РЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зві́рити². Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ. Словник української мови в 11 томах