зелінка

ЗЕЛІ́НКА, и, ж., спец. Зелена (мідна) фарба.

Гладкі блищать драбанти [на грубі], Червець на них вилискує, зелінка і блакить (Бажан, Вибр., 1940, 68).

Значення в інших словниках

1. зелінка — зелі́нка іменник жіночого роду фарба  Орфографічний словник української мови
2. зелінка — див. зелень  Словник синонімів Вусика
3. зелінка — -и, ж., спец. Зелена (мідна) фарба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зелінка — Зелінка, -ки ж. У горшечниковъ: зеленая мѣдная краска. Канев. у.  Словник української мови Грінченка