зледащілий
ЗЛЕДАЩІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зледащі́ти;
// У знач. прикм.
Він і сам не тямив, наш Кохайлик, як, незбагненним дивом не сполохавши собак і не збудивши зледащілих вартових, опинився по той бік паркана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 350).
Словник української мови (СУМ-11)