злодіячка

ЗЛОДІЯ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками.

Через рік, через два з малої та доброї дитини зробився якийсь лихий злодіячка (Мирний, І, 1949, 262);

Він був старий коновод і не любив лигатися з звичайними міськими злодіячками, що жили з дрібної крадіжки (Гр., II, 1963, 277).

Значення в інших словниках

1. злодіячка — злодія́чка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. злодіячка — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка вчиняє дрібні крадіжки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злодіячка — Злодія́чка, -ки м. ум. отъ злодійка.  Словник української мови Грінченка