злюче

ЗЛЮ́ЧЕ, розм. Присл. до злю́чий.

— Хто ж її [землю] їм наділяв, як вони своєю кров’ю та кістками її добували? — злюче увернув Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 365).

Значення в інших словниках

1. злюче — злю́че прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. злюче — розм. Присл. до злючий.  Великий тлумачний словник сучасної мови