зримий
ЗРИ́МИЙ, а, е. Який сприймається зором, видимий; відкритий, приступний для зору.
Кожен квіт, поміж травою зримий, Мені безмежно серце чарував (Рильський, Братерство, 1950, 62);
В імпровізованій п’єсі, окрім зримих дійових осіб, брала участь ще одна незрима — це любов Марії (Вол., Місячне срібло, 1961, 138);
// перен. Відчутний, виразний, помітний.
Гаглоєву треба дати роботу агітатора, щоб він розповів товаришам про те, як зримі риси комунізму з’являються у нашій країні, як боротьба за мир розгорнулася в усьому світі (Собко, Біле полум’я, 1952, 94).
Словник української мови (СУМ-11)