зіяти
ЗІЯ́ТИ, я́є, недок. Те саме, що зя́яти.
Ліворуч гірської дороги.. зіяла поросла лісом пропасть (Коб., І, 1956, 381);
Коло полу зіяли дві порожні скрині: Наталчина й Христі (Кос., Новели, 1962, 153);
Надворі на возі у соломі лежали, зіяючи чорними круглими отворами, авіабомби (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 709).
Словник української мови (СУМ-11)