каганчик

КАГА́НЧИК, а, ч. Зменш. до кагане́ць 1.

У хаті тепло, тихо,— хоч і неясно: серед полу на перекинутім горщаті ледве блищить каганчик (Мирний, II, 1954, 220);

Господар.. присунув ближче до себе каганчик, що жалісно мигтів крихітним пелюстком вогника (Стельмах, Хліб.., 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. каганчик — кага́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каганчик — див. каганець  Словник синонімів Вусика
3. каганчик — -а, ч. Зменш. до каганець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каганчик — Каганчик, -ка м. ум. отъ каганець.  Словник української мови Грінченка