казуїстика

КАЗУЇ́СТИКА, и, ж.

1. Застосування загальних статей закону до різних юридичних випадків.

2. У середньовічній схоластиці й богослів’ї — застосування до окремих випадків загальних догматичних положень.

І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощів логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152).

3. перен. Вправність, спритність у суперечках, обстоюванні сумнівних або фальшивих положень і т. ін.

— Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику розводити! (Крим., Вибр., 1965, 320).

Значення в інших словниках

1. казуїстика — казуї́стика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. казуїстика — П. крутійство, крутанина; ЖМ. демагогія, словоблудство  Словник синонімів Караванського
3. казуїстика — -и, ж. 1》 Застосування загальних статей закону до різних юридичних випадків. 2》 У середньовічній схоластиці й богослів'ї – застосування до окремих випадків загальних догматичних положень. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. казуїстика — Словоблудство, див. софізм, паралогізм  Словник чужослів Павло Штепа
5. казуїстика — 1. Застосування чинних норм права до окремих юридичних випадків (казусів). 2. У середньовічній юриспруденції і богослов’ї – застосування до окремих випадків загальних догматичних положень.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. казуїстика — Казуї́стика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)