каракулевий

КАРА́КУЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до кара́куль; дрібно-смушевий.

Каракулеве вівчарство;

// Зробл. з каракуля (у 1 знач.).

В брамі кам’яниці показалась її постать, у чорнім зимовім пальті.. і з чорною каракулевою муфтою на правій руці (Фр., VI, 1951, 264);

Вона стояла — висока, струнка, в чорному пальті з маленьким каракулевим комірцем (Смолич, Світанок.., 1953, 329);

Каракулева шуба.

Значення в інших словниках

1. каракулевий — кара́кулевий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. каракулевий — -а, -е. Прикм. до каракуль; дрібно-смушевий. Каракулеве вівчарство. || Зробл. з каракуля (у 1 знач.). Каракулева шуба.  Великий тлумачний словник сучасної мови