каральний

КАРА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для покарання, придушення.

Каральний загін спалив село до пня (Ю. Янов., Мир, 1956, 148);

З царициної згоди Каховський спорядив проти турбаївців каральну експедицію (Гончар, Таврія, 1952, 197).

Значення в інших словниках

1. каральний — кара́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. каральний — [карал'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. каральний — -а, -е. Признач. для покарання, придушення.  Великий тлумачний словник сучасної мови