1. Словник української мови в 11 томах

каральний

КАРА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для покарання, придушення.

Каральний загін спалив село до пня (Ю. Янов., Мир, 1956, 148);

З царициної згоди Каховський спорядив проти турбаївців каральну експедицію (Гончар, Таврія, 1952, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каральний — кара́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. каральний — [карал'нией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. каральний — -а, -е. Признач. для покарання, придушення. Великий тлумачний словник сучасної мови