каракулівництво
КАРАКУЛІВНИ́ЦТВО, а, с. Розведення каракульських овець.
Середня Азія.. є основним у Радянському Союзі районом рисосіяння, каракулівництва і шовківництва (Ек. геогр. СРСР, 1957, 367).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каракулівництво — каракулівни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- каракулівництво — -а, с. Розведення каракульських овець. Великий тлумачний словник сучасної мови