катастрофа
КАТАСТРО́ФА, и, ж.
1. Раптове лихо, подія з тяжкими трагічними наслідками; знищення, загибель, руйнація.
Коли почалась канонада і над головою її покотились небесні гармати, Раїса скорчилась уся і забилась в куточок, з німим жахом чекаючи катастрофи (Коцюб., І, 1955, 316);
У палаті була півсутінь. Поряд марив якийсь чоловік, поранений під час автомобільної катастрофи (Собко, Справа.., 1959, 158);
У сузір’ї Лебідь, на страшенній віддалі од нашої Землі, відбувається космічна катастрофа. Там зіткнулися дві галактики (Наука.., 9, 1966, 34).
2. Тяжке потрясіння, що стає причиною істотної зміни, різкого перелому в особистому або суспільному житті.
Сказати б, що він зазнав у житті якихось страшних особистих катастроф,— ні, життя його весь час ішло без особливих піднесень і спадів (Кол., Терен.., 1959, 41);
Катастрофа походу Вишневенького блискавично наближалася (Ле, Наливайко, 1957, 99).
Словник української мови (СУМ-11)